Небезпечність сказу для людини

20111125-1Небезпечність сказу для людини

 

 

Сказ — це особливо небезпечне інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, що викликається вірусом і завжди закінчується смертю.

Щорічно в Україні реєструється близько 100-110 тисяч осіб, які звернулися за медичною допомогою з приводу укусів тваринами, з яких 60% постраждалих одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом. З початку 2017 року в Харківській області зареєстровано 64 випадків сказу тварин, що на 7 випадків більше ніж за аналогічний період 2016р. Захворювання сказом тварин діагностовано серед: 2 випадки сказу ВРХ, 18 випадків сказу собак, 31 випадок сказу котів, 10 випадків сказу лисиць, 11 випадків серед інших диких тварин (єнотовидна собака, куниця, кажан щур). В Борівському районі зареєстровано чотири випадки сказу тварин: перший випадок в с. Андріївка спричинила покуси домашня кішка; другий випадок зареєстровано в с.Маліївка, жінка контактувала з собакою, яку покусав борсук; третій випадок в с.Новий Мир сім¢я власними силами лікувала хвору тварину (бичок). Лікування назначено п¢яти особам, які мали контакт з твариною; четвертий випадок в смт. Борова жінка контактувала з собакою, яка була хвора на сказ, що підтверджується експертизою дослідження.

Зростає кількість безпритульних та диких тварин (лисиць та єнотовидних собак), за рахунок неможливого їх відстрілу, наближеного середовища проживання лисиць до населених пунктів, безвідповідальність власників домашніх тварин, які відмовляються щеплювати собак та кішок проти сказу, сприяють збільшенню захворювання на сказ.

Механізм передачі вірусу відбувається через покуси та ослинення хворих на сказ тварин. Тривалість інкубаційного періоду залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин — 7-8 днів, для людей — від 2-х тижнів до одного року.

Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки — втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, з’являються вдень в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин і людей. У слині тварини вірус сказу з’являється за 10 діб до появи у неї перших ознак хвороби. Тому коли людину вкусила чи подряпала на перший погляд здорова тварина, необхідно звернутися до лікаря. Перші ознаки хвороби у людини з’являються раптово. Вже за один-два дні від початку захворювання на місці загоєної від укусу рани рубці набухають і робляться темно-червоними, виникає тягучий біль.      Починається загальне нездужання, слабкість, з’являється почуття туги, пригніченості. Разом з цим хворий втрачає апетит, погано спить, стає неспокійним, дратівливим. У хворого з’являється спрага, він просить пити, але проковтнути воду не може через судоми м’язів глотки. Розвивається тяжка ознака так званої «водобоязні». Захворювання триває 2-4 дні і закінчується смертю.

Якщо людину покусала підозріла на сказ тварина, необхідно, перш за все, застосувати заходи для негайного знешкодження вірусу в рані, а саме: місце укусу промити водою, а краще розчином мила, і обробити йодом, накласти стерильну пов’язку. Після обробки рани необхідно негайно звернутися до лікаря.

Адже єдиним заходом попередження сказу у людини, яку покусала хвора тварина є щеплення. Сучасний курс щеплень складається із 6-ти ін’єкцій і називається антирабічне лікування. Іноді воно проводиться у комбінації з антирабічним імуноглобуліном. Введення вакцини розтягнуто у часі — останнє шосте щеплення проводиться через 90 днів після першого. Під час лікування необхідно берегтися від переохолоджень, не можна вживати алкоголь. Тільки лікарі-травматологи або хірурги оцінюють стан постраждалого і призначають антирабічне лікування, зважаючи на висновки фахівців ветеринарної служби щодо тварин.

Щеплення призначаються постраждалим від хворих та підозрілих на сказ тварин, від диких тварин і від тих, які втекли, загинули або були вбиті після нападів. Початок лікування можна відкласти на час двотижневого ветеринарного спостереження за домашньою твариною, і відмінити його, якщо тварина лишається живою.

При появі підозрілої на сказ тварини необхідно негайно сповістити районну санітарно-епідеміологічну станцію, ветлікарню. Після проведення ветеринарними спеціалістами досліджень, трупи хворих тварин необхідно спалити або закопати на глибину не менше двох метрів. Одяг і білизну людей, які стикались з хворою твариною, прокип’ятити і випрати з милом.

Щоб убезпечити себе від захворювання необхідно дотримуватись наступних правил:

  1. дворових собак утримувати на прив’язі або у вольєрах, вигулювати на короткому повідку та намордниках. Щорічно робити профілактичні щеплення.
  2. уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
  3. вживати заходи по недопущенню диких хижаків до тваринницьких ферм ;
  4. мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх вимивати руки у дезінфекційному розчині.

Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити. Бережіть своє здоров’я та здоров’я ваших близьких!