Форми сімейного виховання

g2

Інформація з питань національного усиновлення та інших форм сімейного виховання

Кожна дитина повинна виховуватися в родині, відчувати любов, турботу й підтримку близьких людей, розуміти, що вона потрібна. Втім, не завжди у зв’язку із життєвими ситуаціями  діти мають власну родину.

Переважна більшість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, недоотримують тепла, любові та доброти, відчуваючи свою беззахисність, часто зневірюються у справедливості суспільства та сенсі подальшого життя.

Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Усиновлення – є найкращою із всіх можливих на сьогодні форм сімейного влаштування дитини, тобто прийняття її у сім’ю на правах рідної. Усиновлення є необхідним правовим інститутом, воно допомагає вирішити цілу низку проблем, які існують в державі. Перш за все усиновлення сприяє тому, щоб у кожної дитини була родина. Тільки в сімї дитина може відчути справжню підтримку, любов і тепло. Також усиновлення задовольняє особисту мету усиновлювача, особливо тих , хто немає власних дітей – зробити своє життя більш змістовним. Тільки ця форма влаштування з усіх існуючих має наслідком втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення породжує між батьками (усиновителями) та дитиною взаємні права та обов’язки, які передбачені Сімейним кодексом України для батьків та їхніх біологічних дітей.        Дитина може бути усиновлена з будь-якої форми влаштування: опіки, прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, інтернатного закладу, якщо вона перебуває на обліку як дитина, котра підлягає усиновленню.

Опіка і піклування встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування внаслідок різних життєвих причин. Опікунам призначається державна допомога на дітей, однак плату за виконання своїх обов’язків вони не отримують. Опікуни не мають права перешкоджати контактам дітей і батьків, окрім випадків, коли ці контакти завдають шкоди інтересам дитини. Опікунами найчастіше виступають родичі, а також близькі й знайомі дитині люди – сусіди, вчителі, друзі батьків тощо.

Прийомна сім”я – це сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, яка добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Такі сім’ї фактично допомагають державі виховувати дітей не в інтернатах, а в кращих, сімейних умовах. Відповідно, держава призначає сім’ї допомогу на утримання дітей, грошове забезпечення прийомним батькам, а також надає соціальний супровід (постійну консультативну допомогу від соціального працівника). Діти в прийомній сім’ї зберігають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування та всі пільги, призначені державою такій категорії дітей.

Дитячий будинок сімейного типу – сім’я, в якій поряд з власними дітьми живуть і виховуються діти позбавлені батьківського піклування. Така сім’я може взяти на виховання від 5 до 10 прийомних дітей. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення повноліття, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I–IV рівнів акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку. Держава призначає сім’ї допомогу на утримання дітей, грошове забезпечення батькам/вихователям, а також надає соціальний супровід (постійну консультативну допомогу від соціального працівника). Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу, не втрачають статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає залишення пільг, які гарантуються державою таким дітям: при отриманні житлової площі, влаштуванні на навчання, матеріальної підтримки тощо. У випадку, якщо за дитиною закріплено майно та житло, воно зберігається до досягнення вихованцем повноліття, відповідальність за його збереження покладається на органи опіки та піклування за місцем знаходження майна. За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати.

Ми, дорослі, маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, яким не пощастило з біологічними батьками. Чужих дітей не буває, тож давайте зробимо життя наших дітей щасливим!